В Охтирці створюють перепони журналістам

Про це повідомляє місцевий журналіст видання okhtyrka.net Андрій Міхєєв.

“У вихідний день збиралася виборча комісія. Збиралася-збиралася, так і не зібралася. Ні на 13:00, як планували, ні після переносу засідання на 14:00. Тепер хочуть зібратися у понеділок. Суті питання не знаю, але, як повідомило джерело, розглядатиметься щось цікавеньке.

Прийшлося з толоки по очистці річки бігти в мерію. Коли якась гаряча інформація, завжди знаходяться люди, які не хочуть, щоб їх знімали. Сподівався, що, так як усі члени комісії розуміють, наскільки важлива відкритість виборчого процесу, особливих проблем у мене не буде. Бо ж тільки від прозорості виборчого процесу залежить довіра суспільства – чи того обрали, за кого голосували.

Однак, це був вихідний день і мене міг охоронець просто не пустити в приміщення міськради. Щоб такого не відбулося, дістав припорошену багаторічним пилом акредитаційну картку. В якій значилося, що я, як журналіст видання, маю право освітлювати діяльність усього, що відбувається в стінах мерії.

Раніше неодноразово стикався, коли з-за відсутності акредитації хотіли випроторити з того чи іншого засідання. Одного разу навіть, прибувши на земельну комісію, за запрошенням очільника міста (не будемо конкретизувати якого саме і коли це сталося) – довелося робити покерфейс, щоб не видавати інформатора (найголовнішого посадовця в місті!). Бо під час засідання депутати не хотіли сторонніх очей, а також вимагали видати того, хто мені повідомив (запросив). Захищатися довелося самому.

Щоб раз і назавжди позбавитися подібних проблем – у 2014 році на День журналіста кожному ЗМІ, яке формувало інформаційний простір в Охтирці (ТБ, радіо, електронні видання, газети) подарували «охоронні грамоти» – акредитаційні картки з необмеженим терміном дії.

А щоб жодний бюрократ не міг причепитися (на кшталт, «ви на фотокартці щось на себе не схожі, а ваші матеріали про депутатів взагалі необ’єктивні»), акредитували відразу всіх, (а точніше будь-кого) хто прийде з даною карткою в мерію.

Коли почалася чехарда з міськими головами – пішов за власним бажанням Олег Кас’яненко, потім таким же чином Олександр Цілуйко (секретар, т.в.о міського голови); за ними Ігор Алєксєєв певний час керував містом з посади секретаря – стало зрозуміло, що медіа треба захищати. Поки колишня влада ставала опозицією і навпаки, довічна акредитаційна картка відчиняла двері міськради для журналістів назавжди. Мери воювали між собою, але в їхніх війнах завдяки контролю преси та громадськості, додалося цивілізованості.

Даних карток небагато – по одній на ЗМІ. Кого видання хоче послати на завдання, тому цю картку і дасть. З урахуванням, що з 2014 року половина газет закрилася, діючі картки можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тобто, по ціні вони дорожче за золото.

До сьогодні особисто мені не доводилося її нікому пред’являти. Бо журналісти завжди на виду, мають широке коло знайомих, кожний з яких може 100-відсотково підтвердити – це кореспондент такого-то видання.

Сьогодні, щось пішло не так. В виборчій комісії працювали не просто мої колишні знайомі, а, навіть колеги. Однак, як і у вищеописаному випадку (з мером), боротися за право висвітлювати події мені довелося самотужки.

Спочатку мене зареєстрували в журналі, потім викреслили. Усім гуртом по черзі роздивлялися акредитаційну картку, висказуючи недовіру. А потім її, один з членів комісії, забрав і не віддавав. Як? А отак! Повернути її назад вдалося лише за сприяння мера Павла Кузьменка. Міського голову знайшли біля «Кнєжі», бо сьогодні він теж був на толоці. Однак і цього забракло. Прийшлося шукати юриста. Добре, що і він теж був на толоці! Так на березі річки ми знайшли усіх. Чим справа завершилася?

Врешті-решт, члени комісії повідомили, що їм усе рівно ніхто не указ. Допускати мене чи ні на своє засідання, вони вирішуватимуть голосуванням. У декількох членів комісії малася особлива думка, що після того, як допустять журналіста, вони ще можуть не дозволити себе знімати.

Нещодавно, я в числі декількох охтирчан пройшов 2-місячні курси журналістики каналу «Суспільне », про що отримав сертифікат. Тобто медійні навики, щонайменш, не втратив. Мав при собі акредитаційну картку. Йдучи в кабінет №13 захопив з собою навіть паспорт і довідку про вакцинацію. А один з членів комісії допоміг, продемонструвавши наочно книжку з витримками закону, що представників ЗМІ мають допускати на засідання комісії.

Однак, будь-які документи марно збирати, якщо хтось (з чиновників, посадовців) хоче створити перепони. Допускати чи ні журналістів, виборча комісія вирішила голосуванням. Крапка. Постає питання, навіщо збирати додаткову купу довідок, якщо ви все рівно залишитеся небажаним гостем?!

Напрошується пропозиція до влади. Якщо акредитаційна картка видана мером (з необмеженим терміном дії) на думку деяких осіб не достатньо легальна для роботи журналіста навіть в стінах міськради, то будь ласка, придумайте таку, яку ніхто не оскаржить. Броню!

Щоб у всі приміщення Охтирки, які належать громаді, (не тільки в самій міськраді) на усі засідання численних комісій, усіляких комітетів, на наради, зустрічі та круглі столи – місцеві журналісти могли ходити, працювати і розповідати громаді, що там твориться за зачиненими дверями.

Для довідки: подібну до акредитаційної карти, підписаної міським головою Ігорем Алєксєєвим, видав і голова райдержадміністрації Сергій Гавриленко. Проблем з відвідуванням заходів на території РДА, на відміну від міста, не було”, – розповів журналіст.

P.S. Нещодавно на зборах ГО учасників АТО в міській раді очільник міста Павло Кузьменко поставив умову присутнім вигнати з зали представницю Охтирського порталу Ірину Шор. Кузьменко відмовився що-небудь говорити при небажаних для нього свідках. Є запис – всього 1 хв – відповіді міського голови учаснику АТО М. Чупакову на питання про обрання секретаря. М. Чупаков вийшов з Іловайського котла з важкими пораненнями. Мер розказує йому про свої 20 років «війни» в лікарні.